Дев’ятсот злотих на веб-сторінку німців з Ольштина та майже 640 тис. зл. для ромів на продовження будівництва конференційно-виставково-танцювального залу – це дві позиції – для прикладу – які отримали на 2012 р. відповідно найменшу і найбільшу дотацію з призначенням на підтримку нацменшин у Польщі. У загальній сумі (дещо понад 14 мільйонів злотих) знаходяться також гроші на українські проекти, в тому числі й лемківські. Наші «Ватри», культурна та освітня діяльність, традиційні або електронні видання – усі разом отримають підтримку з державного бюджету в розмірі майже 3 млн. 315 тис. зл.

Володимир Паньків

Розповідь відомого дизайнера Володимира Панькова – а він реалізував себе і в українському хоровому мистецтві, був членом чи не всіх уескатівських ансамблів Варшави, – до болю щира, трохи суб’єктивна, а може для когось і незручна. Приймімо її зі зрозумінням як доказ нашої поламаної долі вигнанців. Ми ж приречені були на швидку асиміляцію – але, хоч застрашені, горнулися до громади й рідної пісні та з піднесеним чолом співали «Реве та стогне Дніпр широкий», а дириґував нами маестро Ярослав Полянський. Він як ніхто інший показував нам, що українське мистецтво – це щось духовно прекрасне, а водночас велике й вільне.

В тим (2012) році є 65 річниця акції «Вісла». Напевно появлят ся різни пропозиції відзначиня той так жорстокой річниці. Акція «Вісла» – то напевно ключ в історіі українців в Польщі, в тим і лемків. Він заперав світ до 1947 і отверав світ по 1947 році.

По кожній страні лишав слизи і терпіня, навіт смерт за дверями Явожна і не лем там. Тото знаме, бо то знак нашой ідентифікації, але і поясненя, чом зме на Заході. В 2012 році будут напевно таблиці, квіти, почутя жалю і задуми.

Фото Петра Кшижановського

 Юж 10-й раз в Лігниці при єдним столі засіли меншини Лігниці. Білоруси, цигане, німці, росіяне, українці, жиди, а того року і курдове,  спільно святкували різдвяний час. Лігниця може й невелика як місто, але богата культурово. Добрі, што можеме гнеска вказати своє і не лем юж «наше», як то било по 1947 році, і не аж так чуже для сусідів «кресов’яків» на західних землях.

«Велия народів» од десятьох років є якисом надійом, што вспільна Європа дарує ціж Лігниці дакус розвитку в ім'я гляданя своїх міцних стран.

«Держава, яка не годує власну армію, неодмінно годуватиме чужу», – здійснення цього пророцтва невідомого автора, імовірно, чекає Україну. Захисники українських кордонів мають проблем значно більше, аніж уся Росія. Якщо там вина за все лежить «на дорогах  і дурнях», то київському оборонному відомству не вистачає передусім грошей. Чи боєздатною є українська армія в часи скорочення офіцерських кадрів та безсилого фінансування? І чи злякають загарбників кволі та хворі солдати – строковики?

Фото з концерту «Eska: Hity na czasie»

 Розмова з членами та менеджером гурту «Мірамі». Пісня групи «Сексуальна» стала найпопулярнішою в клубах Польщі 2011 р.

Ярослав ПРИСТАШ: Пане Олександре, Ви менеджер «Мірамі». Розкажіть про початки колективу.
●Олександр ДУДА: Коли мені було 15 років, я був ді¬джеєм. Потім на радіо став працювати музичним редактором, мав власну програму. Там я познайомився з Андрієм Бакуном та з рештою компанії, з якою я тепер працюю. Ми спочатку робили електронну музику, клубні проекти. Зараз вирішили придумати щось зі сфери популярної музики. Це проект чотирьох продюсерів, серед яких Андрій Бакун, я, Петро Гузар, Олег Ковальський.